Хто має право забирати дитину з дошкільного закладу?

Батьки, або особи, що за їх дорученням приводять дитину в дошкільний заклад, мають передати дитину вихователю або тому працівникові ДНЗ, який приймає дітей в цей час. Неприпустимо відправляти дитину в дошкільний заклад саму, без супроводу дорослого. Увечері вихователь зобов'язаний передати дитину батькам або іншій особі, що прийшла за їх дорученням.
Вихователь не має права віддавати дітей з дошкільного закладу
НЕПОВНОЛІТНІМ ДІТЯМ, БАТЬКАМ У НЕТВЕРЕЗОМУ СТАНІ.
Оскільки відповідно до чинних нормативно - правових актів батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, то за потреби інші особи можуть забирати дитину з дошкільного закладу. У цьому випадку мають написати ім' я завідувача відповідну заяву з переліком осіб, яким довірено забирати дитину з дошкільного навчального закладу. На підставі цієї заяви керівник навчального закладу дає згоду на те, щоб, окрім батьків, дитину з ДНЗ забирали інші особи.

Чи мають право неповнолітні особи забирати своїх братів і сестер з дошкільного навчального закладу?

Відповідно до статті 150 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 р. №2947- ІІІ (із змінами, далі - (сімейний кодекс) батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Частиною 6 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р. № 2402-ІІІ (із змінами, далі - Закон № 2402) встановлено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до Закону № 2402.

У частині 3 статті 8 Закону України «Про дошкільну освіту» від 11 липня 2001 р. № 2628- ІІІ (із змінами, далі - Закон № 2628) зазначено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їх життя, здоров'я, людської гідності.

Згідно з частиною 2 статті ІІ Закону № 2628, дошкільний навчальний заклад створює безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров'я відповідно до санітарно-гігієнічних вимог та забезпечує їх дотримання.

Тобто, вищезазначені норми встановлюють відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, та дошкільного навчального закладу за навчання дітей, збереження їх життя та здоров'я тощо. Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини І статті 6 Сімейного кодексу, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Частина 2 статті 6 Сімейного кодексу визначає, що малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Відповідно до статті 32 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 р. № 435-ІV (із змінами, далі - Цивільний кодекс) фізичні особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років мають неповну цивільну дієздатність.Умови набуття та надання повної цивільної дієздатності визначаються статтями 34 та 35 Цивільного кодексу.

Забирати з дошкільного навчального закладу своїх братів та/або сестер має право лише особа, яка досягла повноліття.

                              Пам’ятка батькам                         

 «Давайте слухати і чути своїх дітей»

ЧИ ВМІЄ ДИТИНА СЛУХАТИ?

А тепер давайте поговоримо про вольової готовності, яка необхідна для нормальної адаптації дітей до шкільних умов. Мова у нас піде не стільки про вміння хлопців слухатися, хоча виконувати певні правила шкільного розпорядку теж важливо, скільки про вміння слухати, вникати у зміст того, про що говорить дорослий. Справа в тому, що учневі треба вміти зрозуміти і прийняти завдання вчителя, підпорядкувавши йому свої безпосередні бажання і спонукання. Для цього необхідно, щоб дитина могла зосередитися на інструкції, яку отримує від дорослого. Ви можете розвивати таке вміння і вдома, даючи дітям різні, спочатку нескладні завдання. При цьому обов'язково просити дітей повторити ваші слова, щоб переконатися в тому, що вони всі почули і зрозуміли. У більш складних випадках можна попросити дитину пояснити, навіщо він це буде робити, чи можна виконати доручене завдання (наприклад, розкласти книжки на полиці або намалювати малюнок до прочитаного оповідання) різними способами. У тому випадку, якщо ви даєте кілька завдань поспіль або якщо дитина не може у виконанні складного завдання, ви можете вдатися до схемою-підказці, тобто до малюнка, про що ми з вами говорили вище.
Для тренування вольової готовності гарні й графічні диктанти, в яких діти малюють в певній послідовності гуртки, квадрати, трикутники і прямокутники під вашу диктовку або по заданому вами зразком. Можна також попросити дитину підкреслювати або викреслювати певну букву або геометричну фігуру (в тому випадку якщо дитина ще погано знає літери) в запропонованому тексті. Ці вправи розвивають та увагу дітей, їх уміння зосередитися на завданні, а також їх працездатність. Якщо дитина швидко втомлюється, забуває послідовність фігур (або букв, які треба викреслювати), починає відволікатися, щось креслити на листочку паперу із завданням, ви можете полегшити його завдання, сказавши, що йому залишилося намалювати ще одну або два рядки (або підкреслити ще 5-10 букв). У тому випадку, якщо діяльність вашої дитини нормалізується, можна говорити про наявність вольової готовності, хоча і не дуже добре розвиненою. У тому ж випадку, якщо дитина так і не може зосередитися, вольова регуляція поведінки у вашої дитини немає, і він не готовий до шкільних занять. Значить, треба продовжувати з ним вправи, насамперед вчити його слухати ваші слова.
Але припустимо, що ваша дитина впорався з цим завданням нормально, можна нарешті сказати, що він готовий до школи.

Виявляється, що ще не зовсім. Що ж ще потрібно від бідного дитини, вигукнете ви. Не хвилюйтеся, залишилося зовсім небагато. Нам треба тільки перевірити сенсорну та рухову готовність наших дітей.