Пам’ятка для батьків

ЯК ПІДГОТУВАТИ ДИТИНУ ДО ЕКСТРЕНИХ СИТУАЦІЙ

1. Спокійні батьки – спокійні діти. Розмовляючи про війну чи іншу екстрену ситуацію варто бути дуже обережним і пильно слідкувати за власними емоційними реакціями, щоб не нагнати зайвого страху на дитину. Чим впевненіше ви говорите, тим в більшій безпеці чується дитина. Тримайте під контролем свій емоційний стан, у разі потреби звертайтесь по підтримку до близької особи чи спеціаліста.

2. Заздалегідь напишіть на окремому листку телефони і адреси найближчих родичів до яких можна потелефонувати у разі, якщо з вами не буде зв’язку. По можливості вивчіть з дитиною цю інформацію (особлива увага для стаціонарних номерів телефону) чи розмістіть її десь на видноті. Маленьких дітей навчіть чітко пам’ятати своє прізвище та адресу. Це варто зробити і без згадувань про особливі обставини, така інформація навіть у мирний час є потрібною.

3. Домовтеся з дітьми та іншими членами сім’ї про місце, де у разі небезпеки ви будете чекати один на одного (тут звірятися із даними МНС про поводження мирного населення під час військових дій).

4. Чим старша дитина, тим більше інформації їй надавайте. Зважайте на те як ви це робите. У ваших словах має бути багато чіткості і впевненості, що все буде гаразд. Чим менша дитина, тим більше ігрового моменту (напр.., імітація гри в хованки). У розмові звертайте увагу на індивідуальні можливості вашої дитини (вікові, емоційні, пізнавальні) сприйняти ту інформацію, яку ви прагнете до неї донести.

5. Якщо є пряма загроза військових дій, разом з дитиною зберіть необхідні речі, облаштуйте місце, де можна перечекати небезпеку. Обов’язково візьміть із собою улюблену іграшку дитини, горнятко чи інший цінний для неї предмет.

6. Не знецінюйте переживань дитини. Якщо вона звертається до вас із своїми страхами, переживаннями, тривогами будьте готові вислухати і максимально підтримати. Якщо дитина задає питання на які у вас немає відповіді або правда не однозначна, не обманюйте. Іноді варто визнати, що є речі, яких ви не знаєте, але зробите все, щоб максимально вберегти себе і рідних.

7. Пам’ятайте про свою безпеку. Часто діти тривожаться, що щось трапиться з батьками чи іншими близькими. Повторюйте, що ви будете максимально обережними. Це дає впевненість дітям, а вам нагадає, що ви відповідальний дорослий, який має ресурс, щоб справитися із складною ситуацією.

8. У разі виникнення небезпеки дитина також має мати певні обов’язки, звісно відповідно до віку (узяти свої заздалегідь спаковані речі, домашню тваринку, вимкнути телевізор чи ін.). Таким чином ми підкреслюємо її важливість для сім’ї, а також у потрібний момент скеруємо увагу на звичні речі і дії, що у свою чергу підвищить впевненість.

9. Будьте готові повторювати свої пояснення про те,як діяти знову і знову. Багаторазове повторення необхідне дітям. При цьому дуже важливим є тілесний контакт. Обіймайте, погладжуйте, притуляйте до себе – вселяйте впевненість і відчуття безпеки.

Наше, батьківське, завдання – привнести в ситуацію багато усвідомлення що і як робити, надати їй чіткості, а відтак і розуміння як діяти. Це допоможе зняти зайвий стрес і надасть впевненості.
 Поради батькам:

1. Показуйте дитині, що її люблять такою, якою вона є, а не за якісь досягнення.
2. Не можна ніколи (навіть у пориві гніву) говорити дитині, що вона гірша за інших.
3. Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які її запитання.
4. Намагайтеся щодня знаходити час, щоб побути наодинці зі своєю дитиною.
5. Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками, але й із дорослими.
6. Не соромтеся підкреслювати, що ви пишаєтеся своїм малюком.
7. Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини.
8. Завжди говоріть дитині правду, навіть коли вам це невигідно.
9. Оцінюйте, тільки вчинки, а не її саму.
10. Не домагайтеся успіху силою. Примус - найгірший варіант морального виховання. Примус у сім'ї руйнує особистість дитини.
11. Визнайте право дитини на помилку.
12. Думайте про дитячий «банк» щасливих спогадів.
13. Дитина ставиться до себе так, як ставляться до неї дорослі.
14. І взагалі, хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини, і тоді ви краще зрозумієте, як її виховувати.
15. Говоріть з дитиною, повернувшись до неї обличчям. Очі мають бути на одному рівні. Якщо ви на зріст вищі за дитину - сядьте поруч.
16. Уникайте запитань, використовуйте ствердну форму висловлювань.
17. Тримайте паузу, даючи дитині час на обдумування.
18. Позначайте емоції, які відчуває дитина.
19. Говоріть, що розумієте її почуття.
 
УНАСЛІДОК ЗАСТОСУВАННЯ АКТИВНОГО СЛУХАННЯ:

• Негативні переживання дитини зникнуть або слабшають;

• Переконавшись, що дорослий готовий слухати, дитина розповідає про себе все більше, з'ясовуючи деталі, на які, можливо, сама не звертала уваги;

• Дитина сама просувається у розв'язанні своєї проблеми, шукає різних шляхів її подолання, проговорює їх разом із вами, радиться;

• Дитина теж починає нас слухати і чути;

• Ви дедалі краще розумієте своїх дітей;

• Ви закладаєте фундамент довірчих стосунків.

 Як розмовляти з дітьми  про війну                    

Дати дитині відчуття безпеки

Дітям будь-якого віку дуже важливо відчувати безпеку. Вони мають бути впевнені, що коли приходять до своїх дорослих, яким довіряють — отримають відповідь.

Терпляче відповідати на ті самі питання знову

Діти, особливо маленькі, можуть ставити ті самі запитання знову і знову, ходячи по колу. Дорослим треба бути готовими щоразу терпляче відповідати на ці питання. Знову і знову казати, що з нами все буде добре, все буде гаразд, українська армія хоробро і професійно нас захищає.

Давати тілесний контакт

У будь-якій тривозі завжди задіяне тіло. Тому важливо обіймати, давати відчути кордони. Разом вовтузитися, будувати халабуди.

Підготуватися до розмови

Бути готовим, що коли в інформаційному полі тема існує — діти можуть прийти з питаннями. Важливо не відвертатися, не казати «заспокойся», а дати правдиву відповідь відповідно до віку.

Відповідати лише на питання, які ставить дитина

Із 4–5 років діти можуть приходити з питаннями про війну, про насилля. Дітям такого віку важливо давати інформацію коротко. Відповідати саме на те питання, яке ставить дитина. Не підіймати тих аспектів, про які дитина не запитує.

Проговорювати рутинні речі

Нагадувати дитині, хто є поруч, до кого можна звернутися, коли потрібна підтримка. Проговорювати інформацію, яку дитина повинна знати відповідно до віку — адресу, кого з дорослих і де можна знайти, якщо дитина опинилася сама.

Нагадати, хто є поруч з дитиною

Дошкільнятам і молодшим школярам важливо дати зрозуміти: «Я поруч з тобою. А ще поруч з тобою є…» — перерахувати тих близьких, які піклуються про дитину і до яких вона може звернутися. Показати, що війна — це десь далеко, а тут є твій великий, безпечний, спокійний дорослий.

На небезпечній території повторювати план дій

Нині вся Україна зазнає атак ворожих російських військ. Тому важливо говорити, що ми знаємо, як убезпечити себе. Повторювати з дитиною, що треба робити, якщо ти чуєш сирену чи постріли, під час пожежі, чого робити не можна. 

Показати згуртованість солдат

Коли діти молодшого віку запитують щодо солдат, які гинуть на війні, вони опосередковано питають: «Чи я в безпеці? Чи це може статися зі мною або моїми близькими?» Тоді доречно пояснити: «Солдати — люди, для яких це робота. Вони нас захищають. Поруч з ними є багато людей сміливих, відважних. Вони захищають також один одного, допомагають один одному». Тобто дати відчуття згуртованості й спільноти. Це особливо важливо, коли серед близьких є люди, які беруть участь у бойових діях — треба дати розуміння, що він там не сам, поруч з ним є той, хто про нього може подбати. Такий образ є терапевтичним і підтримувальним для дітей будь-якого віку.

Дозволити почуття

Відповідь «не хвилюйся» не позбавить тривожного імпульсу. Можна казати: «Я бачу, що ти хвилюєшся за солдат, за людей, довкола яких війна. Я теж хвилююся». Показати, як саме дорослі переживають ці почуття, як справляються зі своїм страхом. Допомогти прожити цей імпульс — дати глину, помалювати, адже дитина не завжди може виразити словами свої почуття.

Зі школярами ділитися своїми думками

Дітям молодшого підліткового віку теж слід давати відповідь саме на поставлене питання. Можна ділитися своїми думками, почуттями. Але треба бути готовим, що діти молодшого підліткового віку і підлітки можуть мати свою точку зору і хотітимуть поділитися нею. Неодмінно слід давати їм таку можливість.

Із підлітками шукати відповіді разом

Як вести себе з дітьми під час дистанційного навчання

- Батькам себе поводити так, як повинні себе поводити батьки - залишатися турботливими, залишатися тими людьми, на яких дитина може покластися. Не передавати їм свою тривогу, намагатися пояснювати, а не залякувати, якщо у них є тривожний стан, то спочатку допомагати собі, а потім вступати у контакт з дитиною, щоб не передавати паніку

 Карантин - це спроба знайти спільну мову зі своїми дітьми. 

- Якщо дитина до карантину відвідувала ЗДО , то зараз є унікальна можливість, у батьків є час спробувати займатися з дитиною чимось іншим. Зараз є унікальний шанс бути з дітьми у прямому контакті. Для того, щоб дитина розуміла, що їй робити, треба з нею сісти і пропрацювати режим. Написати розклад дня, що від неї очікують батьки, що їй важливо зробити у вільний час.

Зайнятість сприяє зниженню рівня тривоги й емоційної напруги.

Як зберігати спокій  в умовах пандемії по всьому світу і не панікувати.

1. В умовах світової пандемії коронавірусу складно не панікувати, особливо, гортаючи стрічку новин у віртуальній мережі.У сучасному світі, коли доступ до інформації є постійно і кожен може прочитати будь-яке джерело, а інформація, яка подається, не завжди офіційна і достовірна, часто емоційно насичена, «вражаюча», то люди, звичайно ж, не можуть не реагувати на неї. Хвилюватися – це нормально. Адже є загроза життю і здоров’ю людей. Зрозуміло, що ми хвилюємось і про себе, і про своїх близьких та рідних. Однак, для зменшення рівня напруги і стресу від потоку інформації варто застосовувати критичне мислення: аналізувати та перевіряти інформацію, яку ми отримуємо, опиратися на офіційні джерела. Варто також подбати про засоби особистого захисту та дотримання правил карантину – це підвищує рівень впевненості у ситуації і відповідно знижує рівень напруги.

2. Можливо, варто на цей період обмежити свій час перебування у соцмережах чи взагалі туди не заходити.Якщо людина постійно перебувала у соцмережах, то різке обмеження може посилити хвилювання і паніку. Втім, варто більш критично оцінювати інформацію, яку в соціальних мережах ніхто практично не контролює. Часто люди читають тільки заголовки статей, які мають на меті привернути увагу, тому є емоційно вражаючими, але рідко – достовірними. Якщо ж відкрити статтю – то її зміст може абсолютно не відповідати назві. Зате у соцмережах можуть поширюватися різноманітні флешмоби, на кшталт музичних пауз в італійських двориках, які спрямовані на підтримку і позитивне налаштування людей. Також, соціальні мережі можуть бути інформаційно корисними для тих, хто готовий під час карантину зайнятися волонтерською діяльністю. Зайнятість сприяє зниженню рівня тривоги і емоційної напруги.

3. Коли сидиш удома, як правило, в голову лізуть різні думки, і не завжди оптимістичні. Що робити, щоб чотири стіни дому не стали пасткою для панічних думок і стресу? Вдома завжди можна знайти чим зайнятися, якщо є таке бажання. На період карантину, бібліотеки у багатьох країнах світу відкрили доступ до своїх онлайн-ресурсів. Навіть Віденська опера транслюватиме у вільному доступі вистави. Є безліч ресурсів, які пропонують віртуальне відвідування музеїв, онлайн-навчання. Така зайнятість буде цікавою для людей різного віку, і заразом, сприятиме не лише особистісному зростанню, а й позитивному налаштуванню, збільшенню кількості позитивних емоцій.

4. В чому небезпека паніки та життя в постійному стресі?Паніка та стрес негативно впливають як на фізичний стан організму, так і на емоційну та розумову сферу. Знижується критичність мислення, починає домінувати ділянка головного мозку, яка відповідає за виживання, так зване амигдаливидне тіло. Виділяються гормони адреналін та кортизон, підвищується артеріальний тиск тощо. Тривале перебування в такому стані може спричинити значний вплив на організм людини. Тому важливо навчитися опановувати себе та керувати своїми емоціями.

5. Дуже просто сказати: «Не хвилюйся! Будь щасливий!» А як цю фразу реалізувати на практиці? У кожного з нас є речі та місця, пов’язані з приємними подіями і щасливими моментами. Для заспокоєння варто «повертатися» в такі місця. Це можна роботи навіть подумки, пригадуючи ситуацію та отримуючи ресурс зі спогадів. Також допомагає спілкування з приємними людьми, читання улюблених книг, перегляд фільмів, бажано з позитивним сюжетом. Не варто забувати і про наші ритуали, наприклад, ранкову каву чи читання книги в улюбленому кріслі. Коли ми звикаємо до якогось певного ритуалу, то його дотримання в особливі періоди, такі як карантин, сприяє більш спокійному сприйняттю ситуації. Це допомагає нам зберігати контроль над ситуацією.

6. Якщо вже «накрила» паніка і страх, як вийти з цього стану?З метою самозаспокоєння можна використовувати вправи для м’язової релаксації, різноманітні дихальні вправи тощо. Наприклад, так зване «дихання по квадрату»: на 1,2,3,4 вдихаємо повітря, на 1,2,3,4 затримуємо дихання, на 1,2,3,4 видихаємо і знову на 1,2,3,4 затримуємо дихання. Якщо виконувати цю вправу кілька хвилин – хвилювання знижується.

7. Чи існує формула спокою? Якщо так, то яка вона?

Формула спокою, якщо така існує, то вона у кожного своя. І, насамперед, залежить від особливостей нервової системи людини, власного досвіду, перенесених раніше неприємних чи травмуючих подій, опірності організму, наявності поряд підтримуючого середовища та близьких людей, які допоможуть подолати стрес.

Чому потрібно обговорити коронавірус з дитиною

У той час як про поширення коронавірусу щодня говорять по телевізору, вдома, на вулицях, скасовуються заходи, авіарейси і закриваються міждержавні кордони - ваші діти це все спостерігають. Однак вони можуть розуміти слова дорослих неправильно, формувати спотворені уявлення про те, що відбувається, і через це переживати занадто сильно.

Батькам може здаватися, що говорити з дітьми про це не потрібно: що вони самі все розуміють або, навпаки, що вони занадто маленькі для цього. Але зробити це важливо, навіть якщо дитина сама мовчить і нічого не питає — можливо, він або вона просто боїться або не знає, як запитати. Важливо чесно і спокійно розповісти дитині про те, що відомо про коронавірус, обговорити заходи безпеки і запевнити в тому, що панікувати не потрібно.

Як розповідати

• Потрібно вибрати спокійне, комфортне місце й час, коли ви зможете приділити дитині достатньо уваги й не будете поспішати й відволікатися. Краще запланувати розмову на день, тому що ввечері проблеми можуть здатися дітям серйозніше і страшніше.
• Спочатку дізнайтеся, що дитині вже відомо про коронавірус (задайте відкрите питання). Запитайте, як вона себе почуває з цього приводу.
• Визнайте її переживання (наприклад, промовивши, що це дійсно може налякати) і поділіться фактами, які допоможуть усунути непорозуміння і зайві побоювання дитини, особливо про ступінь загрози для життя.
• Дайте можливість дитині спрямовувати бесіду. Передбачте складні питання, але не форсуйте їх обговорення. Не варто перевантажувати дитину інформацією.
• Дайте дитині знати, що вона може звернутися до вас з новими питаннями в будь-який час.
• Під час розмови залишайтеся спокійними.
• Краще поговорити з дитиною раніше, щоб відразу стати для неї джерелом достовірної інформації.
• Будьте чесні з дитиною, але дайте їй зрозуміти, що ви в порядку і що вона не повинна про вас турбуватися, що в разі потреби ви подбаєте про себе самі або вам допоможуть інші дорослі. Дитина не повинна відчувати себе відповідальною за те, що відбувається.
• Якщо ви засмучені або стурбовані коронавірусом, поділіться з дитиною цим, але скажіть,що скоро ваш емоційний стан покращиться.

• Що розповідати

  • Поділіться фактами, але не ускладнюйте їх, і сфокусуйтесь на позитивних сценаріях.
  • Переконайте дитину, що більшість людей переносять хворобу легко і повністю одужують через кілька тижнів. Розкажіть, що діти хворіють на коронавірус вкрай рідко, а коли це все-таки трапляється, це схоже на застуду. Можна сказати, що домашні вихованці коронавірусом не заражаються.
  • Розкажіть про основні симптоми і попросити повідомити вам, якщо вона відчує себе погано.
  • Поясніть, що люди в усьому світі займаються вирішенням цієї проблеми, піклуються одне про одного, розробляють вакцини і ліки.
  • Якщо вони переживають за бабусь і дідусів, скажіть, що це дуже дбайливо з їх боку, і фокусуйтесь на позитивному сценарії розвитку ситуації.
  • Можна в цей час розповісти дитині, як влаштоване тіло людини, що таке віруси і як організм з ними бореться, як ми можемо допомагати організму, коли хворіємо, що симптоми є ознакою того, що імунна система працює.
  • Якщо розпорядок дня і рутина у вашій родині змінилися або ви передбачаєте це, поясніть дитині, чому так відбувається, і що вона повинна робити.
  • Розкажіть, що конкретно повинна робити дитина. Це допоможе їй відчути контроль над ситуацією.
  • Розповідаючи про коронавірус, робіть відсилання до минулого досвіду дитини. Розкажіть, що захворіти на коронавірус - це як застудитися, а карантин схожий на канікули або вихідні.
  •  
  •  
  • Розвиваємо дрібну моторику рук у дітей

                 "Розум дитини на кінчиках її пальців"
                            Китайська приказка

                  "Рука - це розум, який вийшов на зовні"
                           Марія Монтессорі

                Розвиток дрібної моторики, що це таке - ДРІБНА МОТОРИКА і чому так важливо розвивати її у                        дітей ?               

               Дрібна моторика — це сукупність скоординованих дій м’язової, кісткової і нервової систем людини,                 часто в поєднанні із зоровою системою у виконанні дрібних, точних рухів кистями і пальцями рук і                   ніг. Часто для поняття «дрібна моторика» використовується такий термін як «спритність» (загально                 прийняте визначення)

              Фахівці встановили тісний зв'язок між дрібною моторикою і мисленням дитини, її уявою, пам'ятю,                    координацією, і увагою. Мозкові центри людини, які відповідають за рух пальців і центри мовлення,                розташовані дуже близько один до одного, тому при формуванні дрібної моторики активізуються і                  сусідні відділи мозку, що відповідають за мову та інтелект і стимулюється, як фізичний, так і                            розумовий розвиток дитини. Батьки повинні усвідомлювати важливість і необхідність занять на                        розвиток дрібної моторики і приділяти їм достатньо часу.

              Масаж - щоденно масажуйте кисті рук дитини м'якими рухами розминаючи кожен пальчик, долоньку,                зовнішній бік кисті, а також передпліччя. Це дуже корисні вправи, що чудово активізовують мовні                    центри мозку.

                Фасолеві ванни - в миску чи коробку насипте квасолю або горох, киньте туди дрібні іграшки та все це                    перемішайте. Нехай малюк занурює руки у квасолю та витягує іграшки. Така ванна сприяє розвитку                координації пальчиків.

                Ігри з крупами - нехай малюк перебирає перемішані горох і квасолю, а потім і більше дрібні крупи,                      пересипає їх з однієї посудини в іншу, розтирає в руках.

                Ліплення з різних матеріалів - (тісто, пластилін, глина). Окрім очевидного творчого самовираження,                          дитина розвиває гнучкість і рухливість пальців.

               Мозаїка - при складанні різноманітних ігор-мозаїк покращується дрібна моторика рук малюка,                             розвивається кмітливість і творчі здібності.

               Ігри та гімнастика для пальчиків - цим веселим заняттям присвячено багато книг. Та й народна творчість                   подарувала нам "сороку-ворону", "козу рогату" тощо. Ігри та гімнастика для пальчиків сприяють                       всебічному розвитку дитини, зокрема її мовлення.
             Рухи пальчиків супроводжуються віршованими рядками. Наприклад: Затискаємо пальчики в кулачок               і по черзі розжимаємо
                       1,2,3,4,5 - вийшли пальчики гуляти. (Порухали і знову в кулачок )
                       Цей пальчик в ліс пішов - розгинаємо мізинчик.
                       Цей пальчик гриб знайшов - безіменний.
                       Цей пальчик став чистити - середній.
                       Цей пальчик став смажити - вказівний.
                       Ну, а цей - він тільки їв і від того розтовстів - великий.

              Шнурівки - вони чудово розвивають дрібну моторику, до того ж завдяки їм малюк чудово оволодіває                  практичною навичкою шнурування взуття. Найпростішу шнурівку можна зробити самому. Візьміть                  картон, виріжте з нього знайомий для дитини об'єкт (яблуко, черевик, їжака тощо) та зробіть по                      контуру дірки за допомогою дироколу. В ці дірки малюк має просовувати шнурочки. Також можна                    "пришнурувати" один об'єкт до іншого (їжачок до яблучка тощо ).

              Ігри з ґудзиками та намистинками - нанизування на нитку намистинок, застібання ґудзиків, перебирання                    пальцями намиста - прості й корисні вправи для розвитку дрібної моторики. Можна нашити на один                шматок тканини ґудзики різних кольорів та розмірів, а на інший шматок - різні петельки. Дитина,                      застібаючи ґудзики, тренуватиме пальчики, одночасно засвоюючи поняття "великий-маленький".

              Пазли - яскраві картинки розвивають увагу, кмітливість, зір, зосередження.

            Катання долонькою олівців, кульок по столу чи іншій поверхні. Таке заняття масажує долоні та                        покращує координацію рухів кисті.

            Геоконт Воскобовича
           За допомогою кольорових гумочок дитина створює різні фігури.

            Конструювання - крім дрібної моторики сприяє розвитку логічного мислення.

           Пам'ятайте, що розвиток дрібної моторики сприяє формуванню зорово-рухової координації та                         сприйняття навколишнього світу, уваги, пам'яті. У подальшому дрібна моторика впливає на                             формування графічних навичок-письма. Ваша дитина буде вільно орієнтуватися у рядках і клітинках             зошита та опанує навички каліграфії. Робота з розвитку дрібної моторики повинна проводитись                       регулярно, адже саме тоді буде досягнутий вагомий ефект. Завдання повинні приносити дитині                        радість, не повинні викликати перевтому