Батькам майбутніх першокласників

1.  Виявляйте цікавість до індивідуальності дитини, її внутрішнього світу.

2.  Формуйте у дітей позитивне ставлення до школи.

3.  Сприяйте добрим взаємостосункам вашої дитини з однолітками, бо якщо їх нема, виникає відчуття   напруги й хвилювання, що призводить до агресивності.

4.  Головну увагу при формуванні невимушеності, в спілкуванні  дитини з дорослими приділяйте сюжетно-рольовій грі ( гра в школу).

5.  Для формування внутрішньої позиції дитини, розвитку її адекватної оцінки та самооцінки, використовуйте режисерські ігри, в яких носіями ролей виступають іграшки ( ляльки, тварини), дитина сама створює і реалізовує сюжет гри, одночасно виконуючи різні ролі.

6.  Приділяйте увагу розвитку емоційної сфери дитини. Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії містом.

7.  Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Цікавтеся справами та проблемами дитини.

8.  Сприяйте розвитку дрібної моторики рук: малювати, розфарбовувати, ліпити, вирізати, наклеювати.

9.  Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички  й любов до праці.

10. Кожна дитина має право на власний вияв своїх потенційних можливостей і на свою власну думку.

    Батьки часто відносяться різко негативно до перших невдач дитини. Негативні оцінки дорослих підвищують тривожність дитини, його невпевненість в собі і своїх діях. Це, у свою чергу, веде не до поліпшення, а до погіршення результатів. Так складається порочний круг. Постійні побоювання дитини почути негативні оцінки з боку домашніх приводять до страху зробити помилку. Це відволікає дитину від сенсу виконуваних ним завдань і фіксує його увагу на дрібницях, примушує переробляти, виправляти, нескінченно перевіряти. Прагнення зробити роботу якнайкраще на цьому етапі тільки погіршує справу. Особливо сильно це виявляється у тривожних, здібних, старанних дітей.

    Тому найправильніше відношення до перших поразок дитини – відношення з розумінням, підтримка, допомога: «У тебе все вийде. Я тобі допоможу». Важливо створити умови для переживання дитиною (хоч би іноді) власної перемоги. Краще поговорити з вчителем (адміністрацією школи) на батьківських зборах завчасно. Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички  й любов до праці.

    Психологи встановили, що батьки своїми питаннями про школу показують дитині свої пріоритети і цінності. Марійку мама завжди питає дорогою додому: «Що ти сьогодні отримала? Тебе хвалили або лаяли?». Ваню питають про те, з ким він подружився, чи було йому цікаво. Петю про те, що він нового сьогодні дізнався. Сашу – що було в школі на сніданок, чи не зголоднів він.

    Саме те, про що Ви весь час питаєте, і покаже дитині, що для Вас в житті головне, а що другорядне. Він інтуїтивно орієнтуватиметься, швидше за все, на Ваші цінності. Це не означає, що він і розвиватиметься саме відповідно до ваших бажань. Часто буває так, що дуже різко заявлені батьками пріоритети викликають важкі кризи у дитини, що відчуває, що він не в змозі відповідати цим батьківським запитам. Іноді, навпаки, орієнтуючись на інтереси батьків, дитина починає ігнорувати освітні цінності школи.

З Ваших питань про школу дитина повинна зрозуміти що Вам цікаво все, що з ним відбувається що Вам важливі його успіхи, але Ви любите і приймаєте його таким, який він є.

    По-перше, особистим прикладом. Якщо на Вашому робочому місці постійний безлад, то абсолютно марно привчати до порядку дитину.

    Коли Ви покажете дитині своє робоче місце (кухонний стіл, письмовий стіл, робочий стіл), то звернете її увагу, якими предметами Ви користуєтеся, для чого вони потрібні і в якому порядку Ви їх розкладаєте на робочому місці.

Хай дитина розповість Вам, якими речами вона користується при підготовці до уроків і як їй зручніше за них розкласти на столі. Визначивши разом з дитиною зручні для різних речей місця, можна наклеїти на поверхню столу наклейки – «будиночки» для кожної речі.

    Зверніть увагу на позу сидячої за столом дитини. Їй ще важко контролювати себе, вона не дуже добре відчуває власне тіло, а тим більше важко довго сидіти в одній позі. Можна зробити декілька фотографій сидячої в різних позах дитини, а потім вивчити їх разом з нею – імітуючи ці пози і обговорюючи, чим вони погані (викривлення хребта, затікання ніг, закривання власної роботи від світла і ін.). Навчіть її різним веселим вправам, які краще робити в перервах між заняттями (якщо їй вже показали в школі, хай покаже їх Вам), – вправи для пальців рук, фізкультхвилинки під ритмічні вірші.

    Розповісти про те, що чекає дитину цього дня.

  За декілька днів почати вводити його в ритм "підйому і відбою".

    Улюблене ведмежа (лялька або улюблена іграшка) повинне бути взяте з собою в портфель (він теж в перший день піде вчитися).

    Можна дати дитині з собою камінчик – амулет (забезпечує «зв'язок з батьками»).

    Основний одяг повинен бути новим і особливим (шкільна форма), але певна деталь одягу повинна бути знайомою і улюбленою (шкарпетки, майка, значок на сорочці і ін.)

    Мобільний телефон першого вересня (і взагалі в період адаптації) краще з собою не давати. Дитина гірше звикає до нової життєвої ситуації і нових дорослих, якщо у нього є можливість постійного контакту з батьками.

    Квіти вчителеві повинні бути такими, щоб дитина відчувала їх особливу красу (хай їх буде небагато). Краще, якщо дитина вибиратиме квіти разом з Вами. Це важливо, щоб у нього не виникало відчуття, що інші діти принесли красиві квіти, а він – погані.

    Приготувати все з вечора, щоб вранці не виникло суєти або паніки. Розрахувати час, щоб дитина з ранку могла не поспішаючи поїсти, сходити в туалет.

    У шести-семирічних дітей рідко трапляється «запалення хитрості». Або дитина, дійсно, хворіє, або погане самопочуття пов'язане з необхідністю йти в школу. У будь-якому випадку, варто це перевірити. Якщо дитина після того, як Ви залишили її вдома, відразу відчуває себе краще, то, можливо, її погане самопочуття пов'язане із стресом, що отримала в школі. Постарайтеся з'ясувати (у дитини, у вчителя, у знайомих дітей), що відбувалося в школі вчора, позавчора. Важливо зрозуміти, що відбувається, особливо якщо таке повторюється систематично.

    Якщо ж Ви все-таки вирішили відправити дитину до школи, давши їй пігулку від головного болю (або не виявивши ніяких симптомів хвороби), не робіть цінністю подолання нею поганого самопочуття. Не хваліть дитину за те, що вона пішла в школу, переборовши себе. Якщо Ви гордитиметеся, що Ваша дитина вчиться (трудиться), незважаючи на своє погане самопочуття, то у неї може підсвідомо закріпитися установка на хворобу: можна добитися похвали.

·    Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов'язків. Зробіть це м'яко: «Який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд».

·    Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).

·    Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той і на інший продукт).

·    Не лайте, а тим більше - не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, відповідайте: «Спасибі, ми обов'язково поговоримо на цю тему».

·    Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли, цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію. Постійно говоріть з дитиною.

·   Розвиток мовлення - запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) - нехай розповість, що більше всього сподобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що це вам цікаво.

·    Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не згасне.

·    Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого - основа для взаєморозуміння.

·    Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: «Вийде обов'язково, тільки потрібно ще раз спробувати». Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.

·     Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.

1. Шкільна форма.

2. Портфель-ранець.

3. Спортивна форма.

4. Спортивне взуття.

5. Змінне взуття.

6. Альбом і фарби (гуаш або медові акварелі).

7. Пензлики для малювання.

8. Стакан-непроливайка.

9. Кольорові олівці та фломастери.

10. Кольоровий папір, кольоровий картон.

11. Ножиці із закругленими кінчиками.

12. Клей ПВА.

13. Пластилін (не восковий), дощечка із стеками.

14. Папка для трудового навчання.

15. Конструктор пластмасовий або металевий.

16. Зошити (10 в косу лінію, 10 в клітинку).

17. Рахівні палички (пластмасові). 

18. Обгортки для підручників та зошитів.

19. Папка для зошитів.

20. Пенал (2 ручки, простий олівець м’який, лінійка дерев’яна-15 см, ґумка).-

·

    Для того щоб навчання було цікавим, захоплюючим та успішним, учителі початкової школи використовують нестандартні завдання майже на кожному уроці. Саме вони спонукають дітей міркувати, шукати та знаходити правильні рішення і при цьому не втомлюватись.

    Батьки також повинні задовольняти допитливість дітей, допомагаючи їм придбати навички навчальної діяльності. Усім відомо, що в перші шість років свого життя діти вчаться більше, ніж за все інше життя. Батьки повинні пам’ятати: усе, чому вони навчили свою дитину до школи, є солідним фундаментом для навчання в ній.

    Ось кілька порад батькам майбутніх першокласників.

    Чим більше батьки спілкуються з дитиною, тим більш багатим і насиченим буде її словник, тим більше вона здобуває навичок спілкування, не комплексує з дітьми, вільно з ними спілкується.

    Розучуйте з дітьми вірші, скоромовки, прислів’я, пісні, загадки, учіть їх переказувати, складати історії, грайте з дітьми в такі ігри, що розвивають їхню мову, пам’ять та увагу (кросворди, ребуси, ігри «Знайди відмінність», «Назви одним словом», «Продовж ланцюжок», телегра «Найрозумніший» тощо).

    Не кажіть самі поганих слів; намагайтесь, щоб ваша дитина дивилась і слухала пісні, телешоу, фільми, що відповідають хорошому вихованню, манерам.

    Коли самі щось робите вдома, залучайте й дитину. Готуєте їжу, шиєте-в’яжете, доглядаєте за рослинами чи працюєте на дачі – і вoна поруч, допомагає, спілкується з вами.

    Для розвитку мислення дітей можна використовувати природні матеріали, мозаїку, головоломки, будівельний матеріал тощо. Виїжджайте за місто на природу, на базу відпочинку, у село до бабусі, ходіть на екскурсії в музей, зоопарк, цирк, дендрарій, водіть до себе на роботу. Ці поїздки та походи будуть не тільки цікаві дітям, а й корисні, пізнавальні.

    Займатись потрібно щодня, бажано в той самий час.

Важливо:

1.     підтримувати інтереси дитини;

2.     цікавитися зайнятістю дитини протягом дня;

3.     заохочувати дитину;

4.     допомагати у важких моментах навчального предмета, ситуаціях;

5.     розвивати знання й уміння з предметів;

6.     читати щодня, обговорювати прочитане, побачене;

7.     граючи, вирішувати задачі та завдання;

8.     учити відрізняти зло й добро;

9.     допомогти дитині жити за визначеним режимом;

10.   навчити виконувати свої обов’язки на совість, а не абияк.

• Не залякуйте дiтей школою, це призведе до небажання дитини йти туди. Особливо небезпечно це стосовно боязких, невпевнених у собi дiтей.
• Виявляйте цiкавiсть до iндивiдуальностi дитини, її внутрiшнього свiту.
• Суворiсть i доброзичливiсть у вихованнi дiтей повиннi бути помiрними.
• Сприяйте добрим взаємостосункам вашої дитини з однолiтками, бо якщо їх нема, виникає вiдчуття напруги i хвилювання, що призводить до появи вiдчуття неповноцiнностi, агресивностi. У дитини може сформуватися негативне ставлення до дiтей, до школи.
• Головну увагу при формуваннi невимушеностi в спiлкуваннi з дорослими придiляйте сюжетно-рольовiй грi (гра в школу, програвайте роль учителя).
• Для формування адекватного рiвня спiлкування i взаємодiї дитини з однолiтками використовуйте iгри, за правилами яких дiти змушенi узгоджувати свої дiї для виконання спiльного завдання.
• Для формування внутрiшньої позицiї дитини, розвитку її адекватної оцiнки та самооцiнки, використовуйте режисерськi iгри, в яких носiями ролей виступають iграшки (ляльки, тварини), дитина сама створює i реалiзовує сюжет гри, одночасно виконуючи рiзнi ролi.
• Для формування навчальної дiяльностi застосовуйте дитяче експериментування, у процесi якого дiти «відкривають» новi сторони i якостi об’єктiв, новi знання народжують новi питання.

Шановні батьки!

Бажаємо Вашим дітям успішного навчання в школі.